Неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів: зміни законодавства

пеня за прострочення сплати аліментів

08.07.2017 року набрав чинності Закон України України № 2037-VIII від 17.05.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів». Зокрема, відповідно до закону викладено у новій редакції ч.1 ст. 196 Сімейного Кодексу України, яка передбачає право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені) з їх платника у разі несвоєчасного виконання зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст. 196 СК (у новій редакції), у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Є сподівання, що нова редакція зазначеної норми поставить крапку на плутанині у судовій практиці з цього питання, що виникла внаслідок зміні правової позиції Верховним Судом України (далі-ВСУ).

Попередня редакція ч.1 ст. 196 СК була сформульована так: «При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення».

ВСУ у постановах від 11.09.2013 року (справа № 6-81цс13) та від 01.10.2014 року (справа № 6-149цс14) висловив правову позицію щодо застосування ч.1 ст. 196 СК, яка полягала у наступному: база нарахування пені – заборгованість по аліментам, що виникла у відповідному місяці; період прострочення – кількість днів від дня порушення платником аліментів свого обов’язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення; загальна сума пені – це результат додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів.

Але, в постанові від 01.07.2015 року (справа № 6-94цс15) ВСУ прийшов до іншого, вочевидь необґрунтованого правового висновку. Суть якого полягала в тому, що кількість днів прострочення сплати аліментів обчислюється виходячи з того місяця, в якому вони не сплачувались. Отже, якщо з настанням кожного наступного місяця зобов’язання із сплати аліментів за попередні місяці не виконано, це не створює юридичних наслідків для боржника, тобто пеня вже не нараховується. ВСУ вказує, що завдання неустойки(пені) – сприяти належному виконанню зобов’язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Та ні про який стимул в даному випадку мови йти не може. Навпаки, ВСУ створив сприятливі умови для недобросовісних платників, оскільки пеня даному випадку перетворилася на фіксований штраф. Наприклад, якщо в січні(кількість днів 31) 2017 року заборгованість зі сплати аліментів склала 1 000 гривень, то розмір пені як в лютому так і в березні чи липні становить незмінно 310 гривень.

Новою редакцією ч.1 ст. 196 СК, конкретизовано формулу розрахунку пені та чітко визначено, що період прострочення сплати аліментів не обмежується одним місяцем, а триває до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Але слід зауважити, що розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості.

При підготовці позову про стягнення пені за прострочення сплати аліментів необхідно отримати довідку від державного (приватного) виконавця про розмір заборгованості. На підставі отриманої довідки провести математичний розрахунок та визначити загальний розмір пені. Деталізацію розрахунку можна оформити у вигляді додатка до позовної заяви, або викласти в описовій частині заяви.

Слід зазначити, що законом № 2037-VIII від 17.05.2017 також внесені зміни і до ЗУ «Про судовий збір». Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 3 зазначеного закону, позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.