Порядок прийняття спадщини

Спадщина – це усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця (ст.ст. 1218,1219 ЦК України). Перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) називається спадкуванням (ст. 1216 ЦК).

Право на спадкування реалізується спадкоємцями шляхом прийняття спадщини. Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Від так, особа, яка не прийняла спадщину позбавляється права на спадкування.

Хто з спадкоємців вважається таким, що прийняв спадщину? Відповідь на це питання залежить від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця. За правилами чинного законодавства спадщина може бути прийнята «автоматично», або шляхом подання заяви про її прийняття.

«Автоматичне» прийняття спадщини (ч.3,4 ст. 1268 ЦК України).

1. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину незалежно від того де і з ким вони проживали на час відкриття спадщини та чи подали вони заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк.

2. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини також вважається таким, що прийняв спадщину. Знову ж таки, закон не забороняє таким спадкоємцям подавати заяву про прийняття спадщини. Більше того, за можливості це варто зробити, щоб уникнути судової тяганини. Адже постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини має підтверджуватися доказами.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України доказами постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: відмітка у паспорті спадкоємця про реєстрацію його місця проживання або ж довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Спадкоємець, який проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини без реєстрації буде змушений відстоювати своє право на спадкування у суді.

Прийняття спадщини шляхом подачі заяви.

Спадкоємці які, не є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними, особами з обмеженою цивільною дієздатністю, а також які не проживали постійно разом з спадкодавцем на момент його смерті можуть реалізувати своє право на спадкування шляхом подачі заяви про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається у письмовій формі нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Заяву підписує виключно спадкоємець, заяви про прийняття спадщини складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей не приймаються.

Подати заяву про прийняття спадщини можливо прибувши до нотаріуса особисто або надіславши її поштою. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (п. 3.5. гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) .

Важливо пам’ятати, що на вчинення цих дій встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.