Підстави обмеження у праві виїзду за кордон

1. Заборгованість зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці (в окремих випадках – три місяці), державний виконавець виносить постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (п.1 ч.9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження). Постанова направляється для виконання органам Держприкордонслужби.

За законом виконавець зобов’язаний направити постанову і боржнику. Однак, для уникнення несподіванок при перетині кодону боржнику слід періодично з’являтися до виконавця щоб перевірити надходження та облік сплачених коштів. Вказане обмеження діє до погашення заборгованості по аліментах у повному обсязі. Випадки коли не може бути застосовано тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами передбачені ч.10 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження». У разі скасування постанови державним виконавцем або судом чи винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, слід переконатися, що відповідний документ отриманий органом Держприкордонслужби та відомості про боржника вилучені з баз даних.

2. Ухилення від виконання зобов’язань, покладених на особу судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб). Під поняттям “ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням” належить розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; подати декларацію про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та повідомляти виконавця про зміни цих відомостей; своєчасно з`являтися за викликом державного виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86842574). Зобов’язання за рішеннями можуть бути як майнового так і немайнового характеру. Наприклад, сплатити кошти або забезпечити побачення стягувача з дитиною.

Рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи ухвалює виключно суд (ст. 441 ЦПК України, п. 19 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження») за поданням державного (приватного) виконавця. Слід мати на увазі, що суд розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб. Обмеження діє до виконання зобов’язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Утім боржник вправі подати до суду, який постановив ухвалу про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заяву про скасування обмеження. У свою чергу ухвала суду, постановлена за результатами розгляду заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку.

3. Обрання запобіжного заходу, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України. Обраний підозрюваному, обвинуваченому запобіжний захід, крім тримання під вартою, не завжди є перешкодою для виїзду за кодон. Річ у тім, що при обранні таких запобіжних заходів як особисте зобов’язання, особиста порука, застава та домашній арешт слідчий суддя, суд можуть покласти на особу обов’язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, зокрема здати на зберігання до органів міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну. Вид та строк дії покладених обов’язків зазначається в ухвалі про застосування запобіжного заходу. Якщо за умовами обраного запобіжного заходу підозрюваному, обвинуваченому заборонено виїжджати з України, відповідне доручення направляється органам Держприкордонслужби для виконання.

4. Засудження за вчинення кримінального правопорушення. Засудженим є особа, обвинувальний вирок щодо якої набрав законної сили. Вказане обмеження діє до відбуття покарання або звільнення від покарання. Відповідно до норм Кримінально-виконавчого кодексу України засудженим до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт та виправних робіт забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на особу обов’язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

5. Накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 184 КУпАП, а саме за умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини. Таке діяння тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч.10 ст. 285 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене частиною сьомою статті 184 цього Кодексу, в одноденний строк з дня набрання нею законної сили направляється органам прикордонної служби для застосування до особи, стосовно якої винесено постанову, тимчасового обмеження права на виїзд за межі України з дитиною. У разі накладення на громадянина адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 184 КУпАП, йому тимчасово обмежується право на виїзд з України з дитиною строком на один рік з дня накладення адміністративного стягнення, крім випадку, коли є нотаріально посвідчена згода на виїзд дитини другого з батьків.

6. Перебування під адміністративним наглядом Національної поліції. Умови і порядок встановлення та здійснення адміністративного нагляду визначається ЗУ «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі». У ст. 10 Закону передбачені обмеження дій піднаглядних, які встановлюються постановою суду, зокрема заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста).

7. Обізнаність з відомостями, які становлять державну таємницю. Відповідно до положень ЗУ «Про державну таємницю» громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов’язаний повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці та відповідні режимно-секретні органи у письмовій формі про свій виїзд з України. Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п’ять років з часу припинення діяльності, пов’язаної з державною таємницею. Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Додаткова інформація. Вищенаведені підстави передбачені ЗУ «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України». Рішення про обмеження права виїзду за кордон подаються для виконання до Держприкордонслужби відповідно до Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0133-18) та Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280-2013-%D0%BF).

Як отримати інформацію про наявність або відсутність стосовно фізичної особи тимчасового обмеження у праві виїзду з України або в’їзду в Україну можна прочитати за цим посиланням – https://dpsu.gov.ua/ua/vimogi-do-zvernen-ta-zrazki-zayav/.

Порядок виїзду з України громадян, які не досягли 16-річного віку регламентовано п.п. 3-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF).

Громадянам України, визнаним судом недієздатними, виїзд з України може бути дозволено на підставі нотаріально засвідченого клопотання їх законних представників або за рішенням суду.

Обмеження щодо іноземців та осіб без громадянства встановлюються з урахуванням положень ЗУ “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.