Надання психіатричної допомоги в примусовому порядку

Ця публікація про підстави та порядок надання примусової психіатричної допомоги особам, які мають психічні розлади та вчиняють дії, що являють собою загрозу для життя та здоров’я для них самих та оточуючих, або ж неспроможні самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує їх життєдіяльність.

Закон України «Про психіатричну допомогу» (далі – Закон)передбачає такі її види:

– психіатричний огляд

– амбулаторна психіатрична допомога

– госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги (стаціонарна психіатрична допомога).

Будь-який із вказаних видів психіатричної допомоги може надаватися у добровільному та примусовому порядку. Звернення до лікаря-психіатра в добровільному порядку є важливим та необхідним кроком на шляху до отримання лікування та одужання. Проблемні ж ситуації виникають коли особа через наявний психічний розгляд не здатна повідомити про хворобу. Саме ці особи можуть завдати шкоди собі чи оточуючим. В таких ситуаціях єдиним виходом є надання примусової психіатричної допомоги.

Примусовий психіатричний огляд за рішенням лікаря

Психіатричний огляд проводиться з метою з’ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання (ч.1 ст. 11 Закону).

У примусовому порядку психіатричний огляд проводиться коли є достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

– вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

– неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або

– завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Про наявність цих обставин слід вказати у письмовій заяві про проведення психіатричного огляду, яка подається лікарю – психіатру. Заяву можуть подати родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи. До заяви можна додати характеристику особи за місцем проживання та/або роботи, відомості про притягнення до юридичної відповідальності, виписки з історії хвороби, пояснення третіх осіб тощо. У невідкладних випадках про необхідність проведення психіатричного огляду можна заявити усно. Під час розгляду заяви лікар-психіатр може витребувати додаткові відомості на підтвердження обставин заяви.

Примусовий психіатричний огляд за рішенням суду

Відповідно до ст. 11 Закону після отримання заяви про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку лікар-психіатр або самостійно приймає рішення про проведення огляду або звертається до суду за отриманням дозволу на огляд. Як буде діяти лікар залежить від наведених обставин та їх обґрунтування, в тому числі й обґрунтування необхідності проведення огляду якнайшвидше.

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку подається до суду за її місцем проживання. До заяви додається висновок лікаря-психіатра про необхідність огляду та інші матеріали на підтвердження обставин заяви. Строк розгляду – протягом трьох днів з дня її надходження до суду.

Справи про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються за присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги, з обов’язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги, що подав заяву, та законного представника особи, стосовно якої розглядаються питання, пов’язані з наданням психіатричної допомоги. Відповідно до ч.1 ст. 342 ЦПК України залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яке підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Примусова амбулаторна психіатрична допомога (ст. 12 Закону)

Надається за рішенням суду у разі встановлення в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Письмова заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку направляється до суду за місцем її проживання лікарем-психіатром. До письмової заяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особі примусової амбулаторної психіатричної допомоги додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.

Заява про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження.

Особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, повинна оглядатися лікарем-психіатром не рідше одного разу на місяць, а комісією лікарів-психіатрів – не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про продовження чи припинення надання їй такої допомоги.

У разі необхідності продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців лікар-психіатр повинен надіслати до суду за місцем проживання особи письмову заяву про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Надалі рішення про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ухвалюється кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку припиняється:

– за рішенням комісії лікарів-психіатрів у разі видужання особи або такої зміни стану її психічного здоров’я, що не потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

– за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

– за рішенням суду про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Клопотання про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може направлятися до суду особою, якій надається ця допомога, або її законним представником через 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про надання або продовження надання особі такої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 341 ЦПК України з урахуванням стану здоров’я особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Примусова госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги (ст.ст. 13,14,16,17 Закону)

Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

– вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

– неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

За вищевказаних підстав рішення про примусову госпіталізацію особи приймає лікар-психіатр. Надалі пацієнт підлягає обов’язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. Якщо госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Заява розглядається судом протягом 24 годин з дня її надходження до суду.

До винесення судом рішення лікування може проводитися за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).

Керівник закладу з надання психіатричної допомоги зобов’язаний негайно повідомити про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку членів її сім’ї, інших родичів або її законного представника. У разі відсутності відомостей про наявність членів сім’ї, інших родичів або законного представника в особи, яку госпіталізовано, а також про їх місце проживання повідомляються органи Національної поліції за місцем проживання цієї особи.

Огляд госпіталізованої особи здійснюється комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з часу госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник закладу з надання психіатричної допомоги повинен направити до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про продовження такої госпіталізації. Надалі рішення про продовження госпіталізації особи в закладі з надання психіатричної допомоги ухвалюється кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

Якщо під час судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час примусової госпіталізації або, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час примусової госпіталізації, суддя зобов’язаний забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи та надіслати відповідному органу досудового розслідування окрему ухвалу щодо необхідності проведення дослідження фактів застосування насильства та вжиття необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством (ч.4 ст. 342 ЦПК України).